Гарний приклад як робити покуту за гріхи подає нам свята Фаустина: “Коли я пізнала стан певної душі і те, що в ній Богу не подобається, пізнаю це таким чином: відчуваю біль у руках, ногах і боці у місцях, де були пробиті руки, ноги і бік Спасителя, у цей момент приходить до мене пізнання стану душі і рід гріха…” Фактично свята Сестра Фаустина Ковальська переживала у своєму духовному житті стигматичне терпіння. У цьому роді прагнула надолужити Господу Ісусові: “носила протягом семи годин дротяний пояс, щоб випросити для даної душі ласку покаяння; на сьомій годині я відчула полегкість, тому що та душа сама в собі зазнавала відпущення, хоч ще не сповідалася”.
Отже, як бачимо з цього прикладу – навернення душі коштує…але не грошей, а терпіння.
Поради святої Фаустини як чинити покуту за ті чи інші гріхи:
• Почуттєвий гріх – умертвляти тіло і постити в межах дозволеного (прим. авт.- з дозволу і благословення духовного керівника);
• Гріх гордості – молитися, притуливши чоло до землі;
• Гріх ненависті – молитися і свідчити вчинок особі, з якою важко спілкуватися;
• І так з родом пізнаних гріхів надолужувати справедливості.
Отже ж покута є дуже важлива в духовному житті…не вистачить лишень посповідатися із скоєних гріхів, але також треба чинити покуту за них, головно за важкі гріхи (зокрема гріхи нечистоти, – за які найбільше душ іде на прокляття). Так чи інакше, якщо не будемо творити покуту за гріхи тут на землі, – то будемо змушені покутувати за них у Чистилищі, – де страждання є значно важчі і болючіші, бо до неба “не ввійде ніщо нечисте” (Од 21,27).
Окрім молитви, як покуту, можна практикувати піст і милостиню (яку дуже привозносить і дораджує святий Іван Золотоустий) або інші умертвлення які треба погодити із своїх духовним отцем і отримати на них благословення. Ісус Христос неодноразово казав святій Фаустині що йому миліший послух, ніж із власної волі великі умертвлення.
У православній традиції душа після смерті, у своїй дорозі до неба, має подолати так звані митарства (усього їх 20), де злі духи (“митники”) обвинувачують душу у тих чи інших гріхах скоєних за життя (див. картинку), і якщо душа не має чим відкупитися (немає покути, тобто добрих діл), то біси тягнуть таку нещасну душу до аду.
Так наших гріхів багато, – як “піску у морі”, але кожен може і повинен чинити покуту, яка у кінцевому випадку полегшить нам дорогу до раю і збільшить небесну славу.
